ТЕОРЕТИКО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ДИТЯЧОГО СИНДРОМУ АСПЕРГЕРА

  • Спирідоула МІЗИТРА аспірантка кафедри англійської філології та методики навчання англійської мови, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка https://orcid.org/0000-0003-0136-2997
  • Мар’яна СОКОЛ доктор педагогічних наук, професор кафедри романо-германської філології, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка https://orcid.org/0000-0003-3876-026X
  • Галина РОЗЛУЦЬКА доктор педагогічних наук, професор кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи, ДВНЗ «Ужгородський національний університет» https://orcid.org/0000-0001-9062-5466
Ключові слова: синдром аспергера, аутизм, дифузні порушення розвитку, стереотипна поведінка, емоційні труднощі, соціальна дисфункція, невербальне спілкування

Анотація

Стаття присвячена дослідженню теоретико-педагогічних засад вивчення поняття дитячого синдрому аспергера з метою покращення якості освіти. Зазначено, що синдром аспергера відноситься до дифузних розладів розвитку і класифікувається як окремий розлад спочатку в ICD ‐10 (Всесвітня організація охорони здоров’я, 1992 р.), а потім у DSM - IV (Американська психіатрична організація, 1994 р.). Метою дослідження є окреслення теоретичних передумов визначення дитячого синдрому аспергера. З метою досягнення мети керувались теоретично-бібліографічним методом, для вивчення, узагальнення наукової й навчально-методичної літератури; з метою систематизації, конкретизації основних понять дослідження, виявлення особливостей синдрому аспергера в освітньому середовищі, інтерпретаційний метод використано для переосмислення ролі дітей з синдромом аспергера соціальними інститутами в освітньому середовищі, а також для формування комплексного розуміння особливостей цієї підгрупи дітей.

Встановлено, що синдром аспергера - це підгрупа поширеного розладу розвитку, який характеризується розладами спектру аутизму, труднощами у спілкуванні та взаємодії та стереотипізації. Зазначено, що люди з синдромом аспергера відчувають справді великі труднощі в базовій соціальній поведінці, такі як неспроможність налагоджувати дружні контакти або ж здатність шукати цікаві заняття з іншими. Вони також відчувають труднощі з розумінням невербального спілкування (мова тіла) та міміки, пози та зорового контакту.

Зроблено висновок, що синдром аспергера визначається групою симптомів, пов’язаних із низькою ефективністю у соціальній взаємодії та навичками спілкування, а також посиленням стереотипних дій у різних видах діяльності та інтересах. Більше того, синдром аспергера має деякі спільні ознаки із симптомами аутизму, такі як унікальні особливості, головним чином у мовній та соціальній сферах.

Опубліковано
2021-03-28
Розділ
Наукові статті